начальствувати
НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.
Бути начальником; керувати.
– Невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (М. Стельмах);
Так по службовій по драбині Явтух здирався вище й вище, Вже сам начальствує він нині, Хоч в голові ще вітер свище (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)