начарувати

НАЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. За забобонними уявленнями — чаруючи, добитися чого-небудь, викликати щось і т. ін.

Научай, бідна вдова, та свойого сина; Як не будеш научати, буду чарувати; Начарую руки, ноги і чорнії очі (Чуб., V, 1874, 256).

Значення в інших словниках

1. начарувати — начарува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. начарувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. За народними уявленнями – чаруючи, домогтися чого-небудь, викликати щось і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начарувати — НАЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, розм. Чаруючи, домогтися чого-небудь, викликати щось і т. ін. Научай, бідна вдова, та свойого сина; Як не будеш научати, буду чарувати; Начарую руки, ноги і чорнії очі (П. Чубинський).  Словник української мови у 20 томах
4. начарувати — Начарувати, -ру́ю, -єш гл. 1) Наколдовать, наворожить. 2) Приколдовать, приворожить. Дівчина козаченька та й начарувала. н. п.  Словник української мови Грінченка