начутися

НАЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм.

1. Те саме, що наслу́хатися 1.

Вона-бо змалу начулася, що вона красива (Кв.-Осн., II, 1956, 435).

2. Багато довідатися про кого-, що-небудь.

Від Берника та від Гапія багато я начувся про Радянський Союз такого, що в душу запало (Мур., Бук. повість, 1959, 111);

Багато начулася Маргіт про тих [радянських] лікарів та про їхнє рідкісне вміння рятувати людей (Гончар, Новели, 1954, 48).

Значення в інших словниках

1. начутися — начу́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. начутися — -уюся, -уєшся, док., розм. 1》 Те саме, що наслухатися 1). 2》 Багато довідатися про кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начутися — НАЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. 1. Те саме, що наслу́хатися 1. Вона-бо змалу начулася, що вона красива – міри нема (Г. Квітка-Основ'яненко). 2. Багато довідатися про кого-, що-небудь. Олекса ще змалку багато начувся про опришків (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. начутися — Начутися см. начуватися.  Словник української мови Грінченка