нашатир

НАШАТИ́Р, ю́, ч.

1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці і медицині; хлористий амоній.

У лабораторії аміак звичайно добувають, нагріваючи суміш нашатирю N Н4СІ з гашеним вапном (Заг. хімія, 1955, 342).

2.Те саме, що Нашати́рний спирт ( див. нашати́рний).

Катря лежала на дивані розхристана й бліда. Уляна тулила їй до носа пляшечку з нашатирем (Кучер, Трудна любов, 1960, 366)

Значення в інших словниках

1. нашатир — нашати́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. нашатир — -ю, ч. 1》 Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці й хімії; хлорид амонію. 2》 Те саме, що Нашатирний спирт (див. нашатирний).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нашатир — Солом'як  Словник чужослів Павло Штепа
4. нашатир — НАШАТИ́Р, ю́, ч. 1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовують у техніці і медицині; хлористий амоній.  Словник української мови у 20 томах
5. нашатир — (хлористий амоній) NH4Cl, органічна сполука із різким запахом; кристали, які при нагріванні сублімують; застосовують для виготовлення сухих гальванічних елементів, очищення металів перед паянням, у медицині.  Універсальний словник-енциклопедія
6. нашатир — Нашати́р, -ру, -рові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)