нашатир
НАШАТИ́Р, ю́, ч.
1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовують у техніці і медицині; хлористий амоній.
Як тверді флюси при паянні м'якими припоями звичайно застосовували нашатир (хлористий амоній), каніфоль і стеарин (з навч. літ.).
2. Те саме, що Нашати́рний спирт (див. нашати́рний).
Катря лежала на дивані розхристана й бліда. Уляна тулила їй до носа пляшечку з нашатирем (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)