наябедничати
НАЯ́БЕДНИЧАТИ, аю, аєш, док., розм. Донести кому-небудь про чиїсь, перев. погані, вчинки або й звести наклеп з бажанням нашкодити, зробити неприємність.
— Як би ви почували себе, — продовжував капітан, — коли б я зараз сказав перед усім відділенням, що ви наябедничали на товариша. Га? (Багмут, Щасл. день.., 1951, 38);
Леся зміряла його презирливим поглядом: — Уже встигли ви наябедничати? (Хижняк, Невгамовна, 1961, 65).
Словник української мови (СУМ-11)