небоязкий
НЕБОЯЗКИ́Й, а́, е́. Який нічого не боїться; досить сміливий.
Зграйка невеличких рибок, неквапливих і небоязких, пропливла зовсім близько від Васиних очей (Собко, Скеля.., 1961, 119);
Петрусь був хлопець небоязкий (Григ., Вибр., 1959, 130).
Словник української мови (СУМ-11)