Словник української мови в 11 томах

небоязкий

НЕБОЯЗКИ́Й, а́, е́. Який нічого не боїться; досить сміливий.

Зграйка невеличких рибок, неквапливих і небоязких, пропливла зовсім близько від Васиних очей (Собко, Скеля.., 1961, 119);

Петрусь був хлопець небоязкий (Григ., Вибр., 1959, 130).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. небоязкий — небоязки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. небоязкий — див. БЕЗСТРАШНИЙ; сов. небоязливий.  Словник синонімів Караванського
  3. небоязкий — див. хоробрий  Словник синонімів Вусика
  4. небоязкий — -а, -е. Який нічого не боїться; досить сміливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. небоязкий — НЕБОЯЗКИ́Й, а́, е́. Який нічого не боїться; досить сміливий. Зграйка невеличких рибок, неквапливих і небоязких, пропливла зовсім близько від Васиних очей (В. Собко); Петрусь був хлопець небоязкий (Грицько Григоренко).  Словник української мови у 20 томах
  6. небоязкий — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови