невигаслий
НЕВИ́ГАСЛИЙ, а, е. Те саме, що незга́слий.
Із серцем, повним туги до людей, Невигаслої теплої любові, Прямує [Каїн] до села (Фр., X, 1954, 387);
Приїздить він все такий же стрункий, як і в молодості, підтягнутий, з невигаслою привітністю в очах (Гончар, Тронка, 1963, 195).
Словник української мови (СУМ-11)