невикоренимий
НЕВИКОРЕНИ́МИЙ, а, е. Те саме, що невикорі́нний.
В нашому солдаті живе невикоренимий дух самопожертви і полум’яних дерзань (Літ. газ., 20.ІІ 1959, 1);
Потреба в творчій діяльності — не тільки одна з найблагородніших, але й одна з найперших, найглибших і невикоренимих потреб (Наука.., 11, 1962, 9).
Словник української мови (СУМ-11)