невикоренимий

НЕВИГУ́БНИЙ (який не зникає, не піддається винищенню), НЕЗНИЩЕ́ННИЙ книжн., НЕВИКОРІ́ННИЙ рідше, НЕВИКОРЕНИ́МИЙ рідше, НЕЗГУ́БНИЙ рідко. Ісса мовчки дивилася на нього, в її великих очах був докір і невигубний ляк (П. Загребельний); Незнищенний дух непокори. — Пор. 2. невиліко́вний.

Значення в інших словниках

1. невикоренимий — невикорени́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невикоренимий — НЕВИКОРЕНИ́МИЙ, а, е. Те саме, що невикорі́нний. Потреба в творчій діяльності – не тільки одна з найблагородніших, але й одна з найперших, найглибших і невикоренимих потреб (з наук.-попул. літ.); У нашому солдаті живе невикоренимий дух самопожертви і полум'яних дерзань (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. невикоренимий — НЕВИКОРЕНИ́МИЙ, а, е. Те саме, що невикорі́нний. В нашому солдаті живе невикоренимий дух самопожертви і полум’яних дерзань (Літ. газ., 20.ІІ 1959, 1); Потреба в творчій діяльності — не тільки одна з найблагородніших, але й одна з найперших, найглибших і невикоренимих потреб (Наука.., 11, 1962, 9).  Словник української мови в 11 томах