невсипущість
НЕВСИПУ́ЩІСТЬ, щості, ж. Абстр. ім. до невсипу́щий.
[Ярчук:] Люблю в тобі цю гарячу невсипущість думки (Мик., І, 1957, 375);
Пережив ти [Київ] жах і муки, невсипущість у бою, — і тобі трудящих руки знов дали красу твою (Тич., Комунізму далі.., 1961, 49).
Словник української мови (СУМ-11)