невтолимий
НЕВТОЛИ́МИЙ, НЕУТОЛИ́МИЙ, а, е. Якого важко або неможливо задовольнити, стримати і т. ін.
Ідеш ти в життьовий похід, дитятко невтолиме. Ти вперше бачиш цілий світ жадібними очима (Тер., Правда, 1952, 98);
*Образно. Він [більшовик] за полярний вийшов круг, Надхмарні він вершить польоти, Не ступлюється від роботи Його неутолимий плуг (Рильський, III, 1961, 103).
Словник української мови (СУМ-11)