невтямки
НЕВТЯМКИ́, присудк. сл., розм. Незрозуміло, неясно, невідомо.
Се так на мене закида [Одарка] гадючку, а я … наче мені невтямки (Вовчок, VI, 1956, 263);
Мені тоді невтямки, де я й хто я, і що діється зо мною (Н.-Лев., IV, 1956, 300);
Йому й невтямки було, що дівоча вдача, як лоза напровесні: пригрій її променем душі — і вона на все життя прихилиться до тебе (Стельмах, І, 1962, 130);
// Не приходити в голову; все одно, не до того.
Про те, що жінка наказувала, щоб рот виполоскав [Нечипір], йому і невтямки було (Кв.-Осн., II, 1956, 106);
Бідолаха [княгиня], їй невтямки було, що ця поза невигідно.. на гармошку збирає в’ялу шкіру на шиї (Кулик, Записки консула, 1958, 176).
Словник української мови (СУМ-11)