невідступний
НЕВІДСТУ́ПНИЙ, а, е. Завзятий, упертий у досягненні чого-небудь; наполегливий, настійливий.
Вночі і вдень скрипить стара верба, При ній не раз точилась боротьба і падали прострелені у груди Якісь уперті, невідступні люди (Воронько, Коли я.., 1962, 66);
Усі йшли.. за мовчазним сталеваром Чубенком, командиром червоного полку, завзятим, невідступним і непосидючим (Ю. Янов., І, 1954, 283);
// Якого важко позбутися.
[О р:] Чи й тут невідступне горе Віднайде мене й поборе..! (Фр., XIII, 1954, 363);
Гелена Бачинська невідступною тінню ходила за П’єнтаком, так само заклопотана, як і він (Жур., До них іде.., 1952, 79);
// Який постійно перебуває разом з ким-небудь; нерозлучний.
Тієї самої днини опівдні зустрів Андрійко пані старостиху, яка вийшла на майдан з Мариною, Сташком та двома невідступними татарами (Оп., Іду.., 1958, 491);
// Який діє або здійснюється безперервно, не припиняючись.
День минув у невідступному чеканні нападу білої сили (Ю. Янов., II, 1958, 202).
Словник української мови (СУМ-11)