недарма
НЕДАРМА́, присл. Не без причин, не без підстав; невипадково.
Який сам [батько] був — такі в його й очі; недарма кажуть: видно чоловіка по очах (Мирний, III, 1954, 19);
Поїзд ішов швидко, і з Уласа, коли він визирав у вікно, зірвало картуз.. Йому здавалося, що це недарма, і він не відривав руки від кишені, в якій були пристебнуті шпилькою гроші (Тют., Вир, 1964, 53);
// Не без користі, з певними наслідками; немарне.
Недарма голови зложили брати мої серед полів, — червоний прапор зазорів, загартувались наші сили, щоб йти у бій на ворогів! (Гонч., Вибр., 1959, 23);
Квітує сад. Це я його садив. І на душі у мене тепло й гарно, що недарма я по землі ходив (Дмит., Київські кручі, 1962, 38);
// Не просто так, а з певною метою, з певним наміром.
Серце її спочатку перелякалось, а потім в ньому прокинувся радісний здогад, що недарма сьогодні прийшов Дмитро до хутора (Стельмах, II, 1962, 342).
Словник української мови (СУМ-11)