недбаха

НЕДБА́ХА, и, ч. і ж., діал. Безтурботна, байдужа, невміла людина.

Там і мати недбаха, огірків насолить — не то їсти, в дворі держати не можна (Горд., Дівчина.., 1954, 61).

Значення в інших словниках

1. недбаха — недба́ха іменник жіночого або чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. недбаха — Недбалець, недбайливець, недбайло.  Словник синонімів Караванського
3. недбаха — див. ледачий; недбайливий  Словник синонімів Вусика
4. недбаха — -и, ч. і ж., діал. Безтурботна, байдужа, невміла людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. недбаха — НЕДБА́ХА, и, ч. і ж., діал. Безтурботна, байдужа, невміла людина, яка ні про що не дбає. Там і мати недбаха, огірків насолить – не то їсти, в дворі держати не можна (К.  Словник української мови у 20 томах
6. недбаха — НЕДБА́ЙЛО розм. (той, хто без старання, ретельності ставиться до чого-небудь), НЕДБАЙЛИ́ВЕЦЬ рідше, НЕДБА́ХА розм.; НЕХЛЮ́Й зневажл. (недбала, незібрана людина). — Тільки б не попався який-небудь недбайло, ..  Словник синонімів української мови
7. недбаха — Недба́ха, -хи, -сі; -ба́хи, -ба́х (сп. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. недбаха — Недбаха, -хи об. = недбайлиця. Була собі непряха й недбаха, да що матка дала, поносила усе чисто і придбать нічого не придбала. Рудч. Ск. І. 176. Бідою й голодом недбах вона карає. К. Дз. 150.  Словник української мови Грінченка