недовговічний
НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ, а, е. Нездатний існувати, жити протягом тривалого часу.
Стан мого здоров’я такий, що я уважаю себе недовговічним (Коцюб., III, 1956, 261);
Цю, так звану, добровольчу армію [білих] вважали неспроможною і недовговічною (Гжицький, Вел. надії, 1963, 70);
//Який не може служити для чого-небудь протягом тривалого часу.
Каркасні стіни недовговічні, бо деревина в них швидко гниє (Колг. Укр., 4, 1958, 14);
// Який діє протягом короткого часу.
З-за хмар визирнуло недовговічне осіннє сонце (Рибак, Що сталося.., 1947, 119).
Словник української мови (СУМ-11)