Великий тлумачний словник сучасної мови

недовговічний

недовгові́чний

-а, -е.

Нездатний існувати, жити протягом тривалого часу.

|| Який не може служити для чого-небудь протягом тривалого часу.

|| Який діє протягом короткого часу.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. недовговічний — недовгові́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. недовговічний — Недовгочасний, короткотривалий, нетривалий; пор. МИНУЩИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. недовговічний — Недовголітній, недовгочасний, недовготривалий, нетривалий, скороминущий, тлінний  Словник синонімів Вусика
  4. недовговічний — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ, а, е. Нездатний існувати, жити протягом тривалого часу. Стан мого здоров'я такий, що я уважаю себе недовговічним (М. Коцюбинський); – Чоловік недовговічний. Довговічні лише залізо і камінь... – думає Пригара (І.  Словник української мови у 20 томах
  5. недовговічний — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил.  Словник синонімів української мови
  6. недовговічний — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ, а, е. Нездатний існувати, жити протягом тривалого часу. Стан мого здоров’я такий, що я уважаю себе недовговічним (Коцюб., III, 1956, 261); Цю, так звану, добровольчу армію [білих] вважали неспроможною і недовговічною (Гжицький, Вел.  Словник української мови в 11 томах