Словник української мови в 11 томах

недогадливий

НЕДОГА́ДЛИВИЙ, а, е. Нездатний догадуватися; некмітливий.

[Мусій:] Який же бо ти недогадливий! Хіба ти не бачиш, що в пляшці вже нічого нема? (Гр., II, 1963, 566);

Він лютився, що вона така недогадлива, але не мав відваги сказати, чого від неї хоче (Март., Тв., 1954, 328).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. недогадливий — недога́дливий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. недогадливий — див. нетямущий  Словник синонімів Вусика
  3. недогадливий — -а, -е. Нездатний догадуватися; некмітливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. недогадливий — НЕДОГА́ДЛИВИЙ, а, е. Нездатний догадуватися; некмітливий. [Мусій:] Який же бо ти недогадливий! Хіба ти не бачиш, що в пляшці вже нічого нема? (Показує порожню пляшку) (Б. Грінченко); Він лютився, що вона така недогадлива, але не мав відваги сказати, чого від неї хоче (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
  5. недогадливий — НЕТЯМУ́ЩИЙ (НЕТЯМУ́ЧИЙ рідше) розм. (позбавлений кмітливості, здогадливості, не здатний швидко зрозуміти що-небудь), НЕКМІТЛИ́ВИЙ, НЕТЯМКИ́Й розм. рідше, НЕТЯМОВИ́ТИЙ розм. рідше, НЕРОЗТОРО́ПНИЙ розм., БЕЗТОЛКО́ВИЙ підсил. розм., ДУРНИ́Й підсил. розм.  Словник синонімів української мови