недокрівний

НЕДОКРІ́ВНИЙ, а, е. Який хворіє на недокрів’я.

Володька Беркут був недокрівний, кволенький (Добр., Ол. солдатики, 1961, 54);

// Який має хворобливий зовнішній вигляд через недокрів’я.

До кабінету зайшла молода жінка-хімік з блідим недокрівним лицем (Вол., Дні… 1958, 167).

Значення в інших словниках

1. недокрівний — недокрі́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. недокрівний — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. недокрівний — -а, -е. Який хворіє на недокрів'я. || Який має хворобливий зовнішній вигляд через недокрів'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. недокрівний — НЕДОКРІ́ВНИЙ, а, е. Який хворіє на недокрів'я. Володька Беркут був недокрівний, кволенький (С. Добровольський); // Який має хворобливий зовнішній вигляд через недокрів'я. До кабінету зайшла молода жінка-хімік з блідим недокрівним лицем (І. Волошин).  Словник української мови у 20 томах
5. недокрівний — Недокро́[і́]вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)