недокурок
НЕДО́КУРОК, рка, ч. Залишок викуреної або недокуреної цигарки.
Він замислився, потім прокинувся від задуми, кинув недокурок на всипану гравієм землю і запалив другу цигарку (Досв., Вибр., 1959, 395);
Він потяг востаннє недокурка, повернув його у жовтих пучках і кинув (Кос., Новели, 1962, 70).
Словник української мови (СУМ-11)