недорікувато
НЕДОРІ́КУВАТО. Присл. до недорі́куватий.
Голос у нього переривався, глухо хрипів, слова застрявали в пересохлому горлі…— Це твоє… все твоє…— белькотів Федір недорікувато (Ткач, Арена, 1960, 241).
Словник української мови (СУМ-11)НЕДОРІ́КУВАТО. Присл. до недорі́куватий.
Голос у нього переривався, глухо хрипів, слова застрявали в пересохлому горлі…— Це твоє… все твоє…— белькотів Федір недорікувато (Ткач, Арена, 1960, 241).
Словник української мови (СУМ-11)