недоумкувато
НЕДОУ́МКУВАТО. Присл. до недоу́мкуватий.
Гнат недоумкувато кліпав очима (Панч, Ерік.., 1950, 121);
Не знаючи, для чого їх викликано, вони недоумкувато тупцялись перед ганком управителевого дому (Добр., Очак. розмир, 1965, 55).
Словник української мови (СУМ-11)