недужний
НЕДУ́ЖНИЙ, а, е, розм. Те саме, що неду́жий 1.
Бачить вона його .. недужного в якійсь чужій хаті, між чужими людьми (Н.-Лев., І, 1956, 72);
// Який свідчить про наявність хвороби; хворобливий.
На другій кроваті.. лежить хлопчик. Личко його бліде, гостре, недужне (Мирний, І, 1954, 331).
Словник української мови (СУМ-11)