недужний

ХВО́РИЙ на що, чим і без додатка (який має якусь хворобу, нездужає), НЕЗДОРО́ВИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕДУ́ЖНИЙ розм., СЛАБИ́Й, ХО́РИЙ розм., БОЛЯ́ЩИЙ заст., НЕЗДУЖА́ЛИЙ рідше, ТРУДНИ́Й рідше. Воронцов лежав у бліндажі, хворий на малярію (О. Гончар); Малий і хворий я лежав, Пригрітий теплою рукою моєї матері (Я. Щоголів); (Лікар:) Що се ви, панночко, такі сьогодні якісь знервовані, може, нездорові? (Леся Українка); Він лежить недужий у хаті один (І. Цюпа); — Я була тоді троха слаба... В мене, бачте, мігрень (І. Нечуй-Левицький); Марін.. Не плакав, не корився, не зітхав, Стояв мов труп або смертельно хорий (І. Франко); "Проскуру спекти можна, на часточку подати попові о здравії болящої Горпини" (О. Донченко); Співав (О. Вересай) — похилий, нездужалий, Співав і серцем молодів (М. Рильський); Яковові трохи покращало; зате мати така трудна (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. недужний — неду́жний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. недужний — див. слабий  Словник синонімів Вусика
3. недужний — -а, -е, розм. Те саме, що недужий 1). || Який свідчить про наявність хвороби; хворобливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. недужний — НЕДУ́ЖНИЙ, а, е, розм. Те саме, що неду́жий 1. Бачить вона його .. недужного в якійсь чужій хаті, між чужими людьми (І. Нечуй-Левицький); // Який свідчить про наявність хвороби; хворобливий. На другій кроваті .. лежить хлопчик. Личко його бліде, гостре, недужне (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
5. недужний — НЕДУ́ЖНИЙ, а, е, розм. Те саме, що неду́жий 1. Бачить вона його .. недужного в якійсь чужій хаті, між чужими людьми (Н.-Лев., І, 1956, 72); // Який свідчить про наявність хвороби; хворобливий. На другій кроваті.. лежить хлопчик. Личко його бліде, гостре, недужне (Мирний, І, 1954, 331).  Словник української мови в 11 томах