недурний
НЕДУРНИ́Й, а́, е́. Досить розумний.
Сильний, вродливий і недурний, він був одним з тих людей, яким завжди і в усьому щастить (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 299);
// у знач. ім. недурни́й, но́го, ч. Розумна людина.
Недурний видумав, що всяка жаба своє болото хвалить.
Словник української мови (СУМ-11)