недурно
НЕДУ́РНО, присл. Те саме, що неда́рма́.
Недурна сказано: ледача та дитина, котрої батько не вчив! (Кв.-Осн., II, 1956, 24);
[Василь:] Одначе ви, добродію, недурно пожили на світі, ви всі тайни сценічності і драматичності знаєте (Сам., II, 1958, 107);
Ганнуся знала, що недурно до них Їздить цей статечний поміщик (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 233).
Словник української мови (СУМ-11)