незгладимий
НЕЗГЛАДИ́МИЙ, а, е.
1. Який не може зникнути, пройти, стертися і т. ін.
Замилування до природи поклало незгладиму печать на всю Тоньову вдачу (Фр., III, 1950, 342);
Віспа лишила незгладимий слід на її личку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 211).
2. перен. Який не може стертися з пам’яті; незабутній.
В серці дитини правдивий художній образ лишає глибокий незгладимий слід (Донч., VI, 1957, 592);
Бувають у житті зустрічі, які залишають незгладимий, теплий і світлий спогад у наших серцях надовго, вірніше, назавжди — на все життя (Мист., 3, 1955, 35).
Словник української мови (СУМ-11)