нездоланний
НЕЗДОЛА́ННИЙ, а, е. Якого не можна здолати, знищити, підкорити, перебороти і т. ін.; непереможний.
Нездоланну силу продемонстрував соціалістичний лад в час Великої Вітчизняної війни (Ком. Укр., 10, 1966, 29);
Корчмар без жодної потреби, приголомшений нездоланним горем, спинився біля залізної брами (Рибак, Помилка.., 1956, 170);
Дружби нашої святої єдність нездоланну не порушити нікому ні тепер, ні потім (Гонч., Вибр., 1959, 325).
Словник української мови (СУМ-11)