нездужалий

НЕЗДУЖА́ЛИЙ, а, е, рідко.

1. Який нездужає; хворий.

Хата. Мати нездужала. Хліб зацвілий на столі (Рильський, Поеми, 1957, 286).

2. Який не має фізичних сил, міцного здоров’я; кволий, безсилий.

Оришка — стара вже, нездужала, — тільки й того, що доглядає дитину… (Мирний, І, 1949, 140);

Співав [кобзар Остап Вересай] похилий, нездужалий, Співав — і серцем молодів, Співав — і люди оживали, Співав — і ріс народний гнів (Рильський, III, 1961, 137).

Значення в інших словниках

1. нездужалий — нездужа́лий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. нездужалий — див. слабий  Словник синонімів Вусика
3. нездужалий — -а, -е, рідко. 1》 Який нездужає; хворий. 2》 Який не має фізичних сил, міцного здоров'я; кволий, безсилий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нездужалий — НЕЗДУЖА́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Який нездужає; хворий, недужий, слабий. Хата. Мати нездужала. Хліб зацвілий на столі (М. Рильський). 2. Який не має фізичних сил, міцного здоров'я; кволий, безсилий.  Словник української мови у 20 томах
5. нездужалий — ХВО́РИЙ на що, чим і без додатка (який має якусь хворобу, нездужає), НЕЗДОРО́ВИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕДУ́ЖНИЙ розм., СЛАБИ́Й, ХО́РИЙ розм., БОЛЯ́ЩИЙ заст., НЕЗДУЖА́ЛИЙ рідше, ТРУДНИ́Й рідше. Воронцов лежав у бліндажі, хворий на малярію (О.  Словник синонімів української мови