нездужалий
НЕЗДУЖА́ЛИЙ, а, е, рідко.
1. Який нездужає; хворий, недужий, слабий.
Хата. Мати нездужала. Хліб зацвілий на столі (М. Рильський).
2. Який не має фізичних сил, міцного здоров'я; кволий, безсилий.
Оришка – стара вже, нездужала, – тільки й того, що доглядає дитину... (Панас Мирний);
Співав [кобзар Остап Вересай] похилий, нездужалий, Співав – і серцем молодів, Співав – і люди оживали, Співав – і ріс народний гнів (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)