нездужання
НЕЗДУ́ЖАННЯ, я, с. Стан за знач. незду́жати.
Вона схопилася за перше, що спало їй на думку, щоб відвернути його увагу від свого нездужання (Шовк., Інженери, 1956, 14);
В народі чай з материнки п’ють.. при душевних нездужаннях, тузі та при конвульсіях (Лікар. рослини.., 1958, 86).
Словник української мови (СУМ-11)