незмірно
НЕЗМІРНО¹. . Присл. до незмірний.
Правда, добро, краса, воля, братерство, рівність — це все тільки частини, дрібненькі складові частини з одного великого, незмірно великого... Се велике — щастя (Борис Грінченко, II, 1963, 53);
Незмірно виріс культурний рівень радянського глядача й читача (Літературна газета, 3.XII 1953, 1);
// Набагато, у декілька разів.
[Єгиптянин:] Не раз, мені здасться, я робив би незмірно краще, якби я був вільним (Леся Українка, II, 1951, 245);
Ми перетворюємо світ На світ незмірногкращий (Максим Рильський, II, 1960, 309).
Словник української мови (СУМ-11)