незмірний
НЕЗМІ́РНИЙ, а, е. Якого не можна зміряти, виміряти і т. ін.
Небо без жодної хмаринки відбивається в плесі, і від того річка здається незмірної глибини (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76);
// Дуже великий щодо сили вияву.
Сила партії незмірна, бо народу вона вірна (Укр.. присл.., 1955, 334);
Серця людські рвались із грудей від незмірної радості, від того, що віднині вони стали громадянами великого Радянського Союзу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 147).
Словник української мови (СУМ-11)