незручний

НЕЗРУ́ЧНИЙ, а, е.

1. Погано пристосований для користування ним, перебування в ньому і т. ін.; позбавлений зручності.

[Ф е д о н:] Антею! Заспівай епіталаму! (Антей спиняється, спускає руки і схиляє голову. Пауза). [Меценат:] Антею, що тобі? Чи ти недужий? Чи, може, ліра ся тобі незручна? (Л. Укр., III, 1952, 461);

Стахурський швидко вмився під незручною крапельницею (Смолич, Ми разом.., 1950, 74);

Всі ці комодики, етажерки, тумбочки, крісельця, диванчики.. чомусь нагадують мені поперелякуваних овець, загнаних вовчим переслідуванням у тісну й незручну кошару (Кол., На фронті.., 1959, 167);

// Позбавлений звичності, природності (про позу, положення і т. ін.).

Потім став [Сава] малювати. Але робота не дуже клеїлася. Катря у незручній незвичній позі.. стояла надто напружено (Головко, II, 1957, 197).

2. Який робиться не тоді, коли треба, не відповідає обстановці.

Настоював [о. Василь], щоб хлопця не записували [до школи]. Це сердило Раїсу, та при людях вона уважала незручним нагадувати попові свої права (Коцюб., І, 1955, 322);

Щоб чимось заповнити незручну мовчанку,.. розповідала [Докія Петрівна] (Головко, II, 1957, 249).

3. Позбавлений вправності, спритності і т. ін.; незграбний.

— Для недотепного, незручного, для такого, що не має щастя, то воно добре [ділитися з компаньйонами своїм заробітком] (Фр., VIII, 1952, 357);

Незручна дівчина;

// Який свідчить про чию-небудь невправність, неспритність.

Циган порається під кущем, незручними рухами обтрушуючи з нього росу (Коцюб., І, 1955, 206).

4. Який не підходить для чого-небудь, не задовольняє когось.

Обминаючи в коридорі групу чоловіків, Ольга почула, як один з них обурювався, що вибрано саме такий незручний час, до того ще й будній день (Вільде, Сестри.., 1958, 463).

Значення в інших словниках

1. незручний — незру́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незручний — (без вигод) невигідний, некомфортабельний, незатишний; (час) невідповідний, неслушний, непідходящий; (рух) незграбний, недоладний, невправний; (- мовчанку) обтяжливий; п! НІЯКОВИЙ; пр. НЕЗРУЧНО, (сидіти) мов на жаринах і п. ф.  Словник синонімів Караванського
3. незручний — [неизручнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. незручний — -а, -е. 1》 Погано пристосований для користування ним, перебування в ньому і т. ін.; позбавлений зручності. || Позбавлений звичності, природності (про позу, положення і т. ін.). 2》 Який робиться не тоді, коли треба, не відповідає ситуації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. незручний — НЕЗРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Погано пристосований для користування ним, перебування в ньому і т. ін.; невигідний. [Федон:] Антею! Заспівай епіталаму! (Антей спиняється, спускає руки і схиляє голову. Пауза). [Меценат:] Антею, що тобі? Чи ти недужий?...  Словник української мови у 20 томах
6. незручний — НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ рідше; НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙ розм., РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ розм., ТЮХТІЮВА́ТИЙ розм., ВАХЛАКУВА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
7. незручний — Незру́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. незручний — Незручний, -а, -е 1) Неловкій, неискусный. 2) Несподручный.  Словник української мови Грінченка