незручний
НЕЗРУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Погано пристосований для користування ним, перебування в ньому і т. ін.; невигідний.
[Федон:] Антею! Заспівай епіталаму! (Антей спиняється, спускає руки і схиляє голову. Пауза). [Меценат:] Антею, що тобі? Чи ти недужий? Чи, може, ліра ся тобі незручна? (Леся Українка);
Стахурський швидко вмився під незручною крапельницею (Ю. Смолич);
Всі ці комодики, етажерки, тумбочки, крісельця, диванчики .. чомусь нагадують мені поперелякуваних овець, загнаних вовчим переслідуванням у тісну й незручну кошару (П. Колесник);
// Позбавлений звичності, природності (про позу, положення і т. ін.).
Потім став [Сава] малювати. Але робота не дуже клеїлася. Катря у незручній незвичній позі .. стояла надто напружено (А. Головко).
2. Який робиться не тоді, коли треба, не відповідає обстановц; недоречний.
Настоював [о. Василь], щоб хлопця не записували [до школи]. Це сердило Раїсу, та при людях вона уважала незручним нагадувати попові свої права (М. Коцюбинський);
Щоб чимось заповнити незручну мовчанку, .. розповідала [Докія Петрівна] (А. Головко).
3. Позбавлений вправності, спритності і т. ін.; незграбний.
– Для недотепного, незручного, для такого, що не має щастя, то воно добре [ділитися з компаньйонами своїм заробітком] (І. Франко);
Незручна дівчина;
// Який свідчить про чию-небудь невправність, неспритність.
Циган порається під кущем, незручними рухами обтрушуючи з нього росу (М. Коцюбинський).
4. Який не підходить для чого-небудь, не задовольняє когось.
Обминаючи в коридорі групу чоловіків, Ольга почула, як один з них обурювався, що вибрано саме такий незручний час, до того ще й будній день (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)