незрівнянний
НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, а, е. Якого не можна ні з ким, ні з чим порівняти, якого не можна перевершити; неперевершений.
Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (Фр., III, 1950, 267);
Щоразу гримлять оплески, якими слухачі дякують артистові за його незрівнянне мистецтво (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 9);
// Дуже великий.
Повернувшись додому, Андрій знову цілком віддався своїй роботі, знаходячи в ній незрівнянну радість творчості (Гур., Наша молодість, 1949, 180);
Соціалізм кожного дня демонструє незрівнянну перевагу над капіталістичною системою (Ком. Укр., 5, 1960, 32);
// із сл. ні з ким, ні з чим. Винятковий, особливий, незвичайний.
Тоня, оця вертуха, оця смаглявка, це вона.. виповнила його новим, ні з чим незрівнянним почуттям (Гончар, Тронка, 1963, 39);
Психологічна сила зображення людини, простої і великої, у Довженка ні з ким незрівнянна (Рад. літ-во, 4, 1968, 30).
Словник української мови (СУМ-11)