немарно
НЕМА́РНО. Присл. до нема́рний.
Щоб недаром жити, немарнО тратити час, вона взялась то сим, то тим перепродувати (Мирний, II, 1954, 135);
На душі у мене тепло й гарно, Що недарма я по землі ходив, Що народився я на світ немарно! (Дмит., Київські кручі, 1962, 38);
А квіти, квіти!.. Солов’я немарно вабить пишна рожа (Сос., Щастя.., 1962, 150).
Словник української мови (СУМ-11)