немилість

НЕМИ́ЛІСТЬ, лості, ж. Недоброзичливе, непривітне, неприхильне ставлення до кого-, чого-небудь.

— Не по правді! — Не годиться! — залунали звідусіль веселі чоловічі голоси. — За що їй така немилість? (Гончар, II, 1959, 166).

Впада́ти (впа́сти, потрапля́ти, потра́пити) в неми́лість — втрачати чию-небудь прихильність, перебувати в опалі.

В немилість потрапив і Согімонов, якого було засуджено до покарання батогами (Видатні вітч. географи.., 1954, 37);

Наклика́ти (накли́кати) на се́бе неми́лість — своєю поведінкою, вчинками викликати у кого-небудь гнів, недоброзичливе, неприхильне ставлення.

Бійці його дуже любили, бо він ними дорожив і відстоював їх перед вищим командуванням так гостро І принципово, що іноді накликав на себе немилість (Тют., Вир, 1964, 491);

Він чимсь дуже розгніваний, хоча гості поки що нічим не могли накликати на себе його немилість (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 20).

Значення в інших словниках

1. немилість — неми́лість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. немилість — -лості, ж. Недоброзичливе, непривітне, неприхильне ставлення до кого-, чого-небудь. Впадати в немилість. Накликати на себе немилість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. немилість — НЕМИ́ЛІСТЬ, лості, ж. Недоброзичливе, непривітне, неприхильне ставлення з боку певним чиом вищої, сильнішої особи до кого-, чого-небудь; неласка. – Не по правді! – Не годиться! – залунали звідусіль веселі чоловічі голоси. – За що їй така немилість? (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. немилість — НЕМИ́ЛІСТЬ (неприхильне ставлення з боку особи, що займає вище в певному відношенні становище, до кого-небудь, залежного від неї), НЕЛА́СКА, ОПА́ЛА (заст. — немилість царя, князя щодо своїх підданих, підлеглих; перен. — немилість узагалі).  Словник синонімів української мови