неміч

НЕ́МІЧ, мочі, ж.

1. Недостатність фізичних сил; слабість.

Дід Улас.. хотів плюнути Марині в вічі та від немочі тільки на землю плюнув (Мирний, IV, 1955, 258);

В літаку сильно смерділо.. і від цього трошки наморочилось у голові і відчувалася неміч в усьому тілі (Голов., Тополя.., 1965, 8).

2. Неспроможність, невміння, нездатність зробити що-небудь, протистояти чомусь; безсилля.

Бурунда трохи не сказився в своїй немочі, видячи гордість, чуючи насміхи тухольців (Фр., VI, 1951, 128);

М. Драгоманов, розповідаючи про свої стосунки з галицькими народовцями, показував їхню ретроградність, ідейну неміч, відірваність від народних інтересів (Рад. літ-во, 8, 1964, 47).

3. розм. Те саме, що хворо́ба.

Того та валка та не йде в дорогу, Що зломила неміч чумака-небогу (Щог., Поезії, 1958, 102);

Неосудного вдарив параліч. Він упав, охоплений тваринним жахом і скутий неміччю (Мик., II, 1957, 377);

Було тепер ясно: напала на деревце страшна невідома неміч (Донч., VI, 1957, 140).

Значення в інших словниках

1. неміч — не́міч 1 іменник жіночого роду несила; неспромога не́міч 2 іменник жіночого роду хвороба розм.  Орфографічний словник української мови
2. неміч — Кволість, слабкість, слабосилля; безсилля, р. немощі; ЖМ. НЕДУГА.  Словник синонімів Караванського
3. неміч — див. безсилля; слабість; хвороба  Словник синонімів Вусика
4. неміч — [нем'іч] -моч'і, ор. -м'іч':у  Орфоепічний словник української мови
5. неміч — -мочі, ж. 1》 Недостатність фізичних сил; слабість. 2》 Неспроможність, невміння, нездатність зробити що-небудь, протистояти чомусь; безсилля. 3》 розм. Те саме, що хвороба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. неміч — НЕ́МІЧ, мочі, ж. 1. Недостатність фізичних сил; несила. В літаку сильно смерділо .. і від цього трошки наморочилось у голові і відчувалася неміч в усьому тілі (С. Голованівський).  Словник української мови у 20 томах
7. неміч — ХВОРО́БА (порушення нормальної життєдіяльності організму під впливом несприятливих факторів), ЗАХВО́РЮВАННЯ, НЕДУ́ГА (НЕДУ́Г рідше), ХВО́РІСТЬ, НЕЗДОРО́В'Я, СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ розм., НЕ́МОЩІ розм., БО́ЛІСТЬ розм., БО́ЛЕЩІ заст.  Словник синонімів української мови
8. неміч — Не́міч, -мочі, -мочі, не́міччю; не́мочі, -чей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. неміч — Неміч, -мочи ж. 1) Безсиліе, слабость. Жалує, було, мене дідусь: «Ти, каже, звеселила мою неміч, голубко». Г. Барв. 358. 2) Немощь, нездоровье. Я б і робила, та — лишко тяжке — неміч моя. Кобеляк. у.  Словник української мови Грінченка