неміч
НЕ́МІЧ, мочі, ж.
1. Недостатність фізичних сил; несила.
В літаку сильно смерділо .. і від цього трошки наморочилось у голові і відчувалася неміч в усьому тілі (С. Голованівський).
2. Неспроможність, невміння, нездатність зробити що-небудь, протистояти чомусь; неспромога (у 1 знач.).
Бурунда трохи не сказився в своїй немочі, видячи гордість, чуючи насміхи тухольців (І. Франко).
3. розм. Те саме, що хворо́ба.
Того та валка та не йде в дорогу, Що зломила неміч чумака-небогу (Я. Щоголів);
Неосудного вдарив параліч. Він упав, охоплений тваринним жахом і скутий неміччю (І. Микитенко);
Було тепер ясно: напала на деревце страшна невідома неміч (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)