неміч

ХВОРО́БА (порушення нормальної життєдіяльності організму під впливом несприятливих факторів), ЗАХВО́РЮВАННЯ, НЕДУ́ГА (НЕДУ́Г рідше), ХВО́РІСТЬ, НЕЗДОРО́В'Я, СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ розм., НЕ́МОЩІ розм., БО́ЛІСТЬ розм., БО́ЛЕЩІ заст., СЛАБО́ТА рідше, ХОРО́БА діал., ХИ́РЯ діал.; ЛЕ́ЖА діал. (при якій лежать). Обличчя його після хвороби ще й досі було якесь змарніле, зім'яте, зблякле (О. Гончар); Увійшла Зоня. Батькове захворювання її зовсім позбавило рівноваги (Ірина Вільде); Івана звалила з ніг довга і тяжка недуга (Н. Кобринська); Брали воду з заражених криниць, ширили хворість із хати в хату (Є. Коротевич); Щорс кашлем заходивсь різким і зупинився серед хати: Не міг він більше утаїть Свого важкого нездоров'я... (М. Шеремет); Та нема гіршої пригоди, як слабість у дорозі. Ось на задньому возі, як в'ялая риба, лежить хорий чумак (М. Коцюбинський); Щоб приховати й не виявити своєї немочі, що точила, певне, його легені чи серце, він раз у раз ходив по хаті (С. Досвітній); Проміж бабів ішли свої балачки, балакали більше все про пристріт та про болість (Грицько Григоренко); Я мовчки терпів би образи й примхи, Я в болещах мав би відраду... (А. Кримський); Людина єсьм... Мене гнітуть слаботи (П. Грабовський); Як тій болячці, як тій хирі, Громадою годили Тому борцеві (Т. Шевченко); Він просить Бога, щоб не дав йому гнилої лежі (М. Черемшина).

Значення в інших словниках

1. неміч — не́міч 1 іменник жіночого роду несила; неспромога не́міч 2 іменник жіночого роду хвороба розм.  Орфографічний словник української мови
2. неміч — Кволість, слабкість, слабосилля; безсилля, р. немощі; ЖМ. НЕДУГА.  Словник синонімів Караванського
3. неміч — див. безсилля; слабість; хвороба  Словник синонімів Вусика
4. неміч — [нем'іч] -моч'і, ор. -м'іч':у  Орфоепічний словник української мови
5. неміч — -мочі, ж. 1》 Недостатність фізичних сил; слабість. 2》 Неспроможність, невміння, нездатність зробити що-небудь, протистояти чомусь; безсилля. 3》 розм. Те саме, що хвороба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. неміч — НЕ́МІЧ, мочі, ж. 1. Недостатність фізичних сил; несила. В літаку сильно смерділо .. і від цього трошки наморочилось у голові і відчувалася неміч в усьому тілі (С. Голованівський).  Словник української мови у 20 томах
7. неміч — Не́міч, -мочі, -мочі, не́міччю; не́мочі, -чей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. неміч — НЕ́МІЧ, мочі, ж. 1. Недостатність фізичних сил; слабість. Дід Улас.. хотів плюнути Марині в вічі та від немочі тільки на землю плюнув (Мирний, IV, 1955, 258); В літаку сильно смерділо..  Словник української мови в 11 томах
9. неміч — Неміч, -мочи ж. 1) Безсиліе, слабость. Жалує, було, мене дідусь: «Ти, каже, звеселила мою неміч, голубко». Г. Барв. 358. 2) Немощь, нездоровье. Я б і робила, та — лишко тяжке — неміч моя. Кобеляк. у.  Словник української мови Грінченка