неньчин

НЕ́НЬЧИН, а, е. Прикм. до не́нька 1; належний неньці.

Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Вовчок, І, 1955, 292);

Йому так хотілося кинутись їй в обійми, заплакати, поцілувати натруджені неньчині руки, що так часто голубили його (Добр., Ол. солдатики, 1961, 5);

Неньчин голос; Неньчина мова.

Значення в інших словниках

1. неньчин — не́ньчин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неньчин — -а, -е. Прикм. до ненька 1); належний неньці. Неньчин голос. Неньчина мова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неньчин — НЕ́НЬЧИН, а, е. Прикм. до не́нька 1; належний неньці. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок); Йому так хотілося кинутись їй в обійми, заплакати...  Словник української мови у 20 томах
4. неньчин — Не́ньчин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. неньчин — Не́ньчин, -а, -е. матушкинъ, материнъ  Словник української мови Грінченка