неньчин
НЕ́НЬЧИН, а, е. Прикм. до не́нька 1; належний неньці.
Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Вовчок, І, 1955, 292);
Йому так хотілося кинутись їй в обійми, заплакати, поцілувати натруджені неньчині руки, що так часто голубили його (Добр., Ол. солдатики, 1961, 5);
Неньчин голос; Неньчина мова.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неньчин — не́ньчин прикметник Орфографічний словник української мови
- неньчин — -а, -е. Прикм. до ненька 1); належний неньці. Неньчин голос. Неньчина мова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неньчин — НЕ́НЬЧИН, а, е. Прикм. до не́нька 1; належний неньці. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок); Йому так хотілося кинутись їй в обійми, заплакати... Словник української мови у 20 томах
- неньчин — Не́ньчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- неньчин — Не́ньчин, -а, -е. матушкинъ, материнъ Словник української мови Грінченка