1. Словник української мови у 20 томах

неньчин

НЕ́НЬЧИН, а, е.

Прикм. до не́нька 1; належний неньці.

Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок);

Йому так хотілося кинутись їй в обійми, заплакати, поцілувати натруджені неньчині руки, що так часто голубили його (С. Добровольський);

Неньчин голос;

Неньчина мова.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неньчин — не́ньчин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неньчин — -а, -е. Прикм. до ненька 1); належний неньці. Неньчин голос. Неньчина мова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неньчин — Не́ньчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. неньчин — НЕ́НЬЧИН, а, е. Прикм. до не́нька 1; належний неньці. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Вовчок, І, 1955, 292); Йому так хотілося кинутись їй в обійми, заплакати... Словник української мови в 11 томах
  5. неньчин — Не́ньчин, -а, -е. матушкинъ, материнъ Словник української мови Грінченка