неохололий
НЕОХОЛО́ЛИЙ, а, е. Який не охолов.
Небо миготіло ясними зірками, неохолола за ніч земля дихала парою — легкий туманець виповнював луки (Дім., І будуть люди, 1964, 144);
*Образно. Своє чуття неохололе Несла захованим, святим. Гарячим серцем (Мал., Любов, 1946, 45).
Словник української мови (СУМ-11)