неохота

НЕОХО́ТА, и, ж., розм.

1. Те саме, що небажа́ння.

Вони тепер не показували надто виразно своєї неохоти і виповнювали розпорядження молодого провідника (Фр., VI, 1951, 11);

Повгрівалися [заробітчани] за ніч у соломі, вранці з неохотою підводилися (Горд., II, 1959, 176).

2. у знач. присудк. сл., з інфін. Немає бажання робити що-небудь.

Гарно ти граєш, та танцювати неохота! (Укр.. присл.., 1955, 231);

— Видно, що тобі неохота розказувати, то й не треба (Чаб., Тече вода.., 1961, 146).

Значення в інших словниках

1. неохота — неохо́та іменник жіночого роду небажання розм.  Орфографічний словник української мови
2. неохота — див. НЕХІТЬ; ФР. не хочеться, нема охоти <�бажання> <н. неохота їсти>.  Словник синонімів Караванського
3. неохота — див. лінощі  Словник синонімів Вусика
4. неохота — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що небажання. 2》 у знач. присудк. сл., з інфін. Немає бажання робити що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. неохота — Нехіть, небажа  Словник чужослів Павло Штепа
6. неохота — НЕОХО́ТА, и, ж., до чого, з інфін. і без дод., розм. 1. Те саме, що небажа́ння, не́хіть. Вони тепер не показували надто виразно своєї неохоти і виповнювали розпорядження молодого провідника (І.  Словник української мови у 20 томах
7. неохота — НЕБАЖА́ННЯ перев. з інфін. (відсутність бажання, прагнення робити що-небудь), НЕОХО́ТА до чого, з інфін. і без додатка, НЕ́ХІТЬ до чого і без додатка; ЗНЕОХО́ТА перев. без додатка, розм. (відсутність бажань, байдужість).  Словник синонімів української мови
8. неохота — Неохо́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. неохота — Неохота, -ти ж. Неохота, нежеланіе. Яким з більшою неохотою одвітував йому. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка