непитущий

НЕПИТУ́ЩИЙ, а, е. Який не вживає спиртних напоїв.

Він був непитущий, працьовитий господар (Гр., І, 1963, 402);

— Я непитущий, в карти не гуляю (Мур., Бук. повість, 1959, 75);

// у знач. ім. непиту́щі, щих, мн. Ті, що не вживають спиртних напоїв.

Непитущі зосталися і розмовляли (Мирний, IV, 1955, 191);

Для непитущих в його пивній знайдеться куточок (Шиян, Баланда, 1957, 83).

Значення в інших словниках

1. непитущий — непиту́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непитущий — -а, -е. Який не вживає спиртних напоїв. || у знач. ім. непитущі, -щих, мн. Ті, що не вживають спиртних напоїв.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непитущий — НЕПИТУ́ЩИЙ, а, е. Який не вживає спиртних напоїв. Він був непитущий, працьовитий господар (Б. Грінченко); – Я непитущий, в карти не гуляю (І. Муратов); // у знач. ім. непиту́щі, щих, мн. Ті, що не вживають спиртних напоїв.  Словник української мови у 20 томах
4. непитущий — Непитущий, -а, -е Непьющій. Непитущий зроду. Мир. Пов. І. 157.  Словник української мови Грінченка