неповноліття
НЕПОВНОЛІ́ТТЯ, я, с. Вік людини, що не досягла повноліття.
[Тарталюк:] Тихше, тихше, я з вами не розмовляю. У вас за неповноліттям навіть паспорта немає (Коч., II, 1956, 422);
Сашко мріяв бути дорослим, вирости якнайшвидше — і гірко катувався своїм неповноліттям (Смолич, Світанок.., 1953, 36).
Словник української мови (СУМ-11)