неповноліття
НЕПОВНОЛІ́ТТЯ, я, с.
Вік людини, що не досягла повноліття.
[Тарталюк:] Тихше, тихше, я з вами не розмовляю. У вас за неповноліттям навіть паспорта немає (І. Кочерга);
Сашко мріяв бути дорослим, вирости якнайшвидше – і гірко катувався своїм неповноліттям (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)